Особа, хвора на сухоти —
сухо́тник, а, чол.
1. Воздух, якій видихує сухотник, не єсть заразливий; також не доказано, щоби сухоти переходили з родичів на дїти, а що часто цїла родина єсть заражена сухотами, то лиш власне через флєґму — Діло, 27.05.1890.
2. Часом з’являлись бліді хмаринки, довгі, худі, прозорі, немов сухотники проходжались десь на курорті понад блакитним морем — Михайло Коцюбинський, В дорозі, 1907.
3. Коло мене сидить сусід, він має гладко виголене обличчя сухотника, очі блищать, і він схиляється до мене: «Ви не знаєте?» — Валерій Шевчук, Вікно, 1968.
4. Сухотників було ще мало – вони стягуються сюди пізніше, коли в долинах міст залягає густий млоїстий туман, який тримається мало не цілу зиму — Юрій Іздрик, Подвійний Леон. Іsтоrія хвороби, 2000.
5. Намагався вхопити повітря, а в грудях щось аж свистіло й грало, мов у старого сухотника — Йоанна Яґелло, Тирамісу з полуницями, переклад Божени Антоняк, 2017.
Спробуйте LanguageTool
Покращуйте свої тексти миттєво
- Перевіряє граматику та стиль української мови
- Працює на майже будь-якому веб-сайті (Gmail, Facebook, Twitter)
- Реєстрація не потрібна
Спробуйте LanguageTool
Покращуйте свої тексти миттєво
- Перевіряє граматику та стиль української мови
- Працює на майже будь-якому веб-сайті (Gmail, Facebook, Twitter)
- Реєстрація не потрібна