Швейца́р
, а, чол.
від нім. Schweizer – швейцарець.
Сторож біля дверей закладу, установи або житлового будинку; особа, яка відчиняє двері гостям закладу —
две́рник, а, чол.
1. А що дверникові в Маре не дають такої платні, щоб він міг жити з своєї праці, то добродій Сібо збільшував свої грошові й дров’яні прибутки від пожильців кустарним ремеством — був кравець, як і багацько дверників — Оноре де Бальзак, Бідні родичі. Кузен Понс, переклад Валер’яна Підмогильного, 1929.
2. Заспаний дверник взяв неохоче важку валізу, і Оксана, помучившись ще трохи коло ключа французького замка, що затикався, найшлася в своєму помешканні — Марія Струтинська, Буря над Львовом, 1941.
3. Дверник клюбу, побачивши крізь вікно, що міністер висів з авта і ввійшов у сіни, вийшов йому назустріч і відчинив двері до їдальні — Петро Мірчук, Нарис історії УПА, 1968.
4. Тоді швидко піднявся сходами, пройшов крізь натовп, підступив до дверника , подав йому аркуш і владним тоном сказав: — Передайте це панові судді — Віктор Гюго, Знедолені, переклад Віктора Шовкуна, 1980.
5. Пам’ятає, що часом, коли дверник відкривав двері, то до льоху віяв гострий, холодний вітер, який проймав аж до кости — Богдан Казанівський, Шляхом легенди, 2005.
Спробуйте LanguageTool
Покращуйте свої тексти миттєво
- Перевіряє граматику та стиль української мови
- Працює на майже будь-якому веб-сайті (Gmail, Facebook, Twitter)
- Реєстрація не потрібна
Спробуйте LanguageTool
Покращуйте свої тексти миттєво
- Перевіряє граматику та стиль української мови
- Працює на майже будь-якому веб-сайті (Gmail, Facebook, Twitter)
- Реєстрація не потрібна