Єпити́мія
, ї, жін.
від гр. ἐπιτιμία – кара, утвореного внаслідок поєднання прийменника ἐπί – на, над та дієслова τιμάω – визначаю кару.
інше можливe написання: єпітімія.
Церковна кара, накладувана на мирян (полягає в чіткому дотриманні посту, читанні довгих молитов, поклонах тощо) —
поку́та, и, жін.
1. Знаєте що, – мовить Лисичка, – сповідаймося одні одним на голос і відбудьмо покуту кождий за свої гріхи, а чень бог нам відпустить — Іван Франко, Коли ще звірі говорили, 1899.
2. Свята Марія Єгипетська була згіршенням для своїх сучасників, але послухала голосу Божої Матері, що кликала Її до покути й сталася взором покути — Йосип Схрейверст, Моя небесня ненька, 1925.
3. Пан бог твердою рукою поправив свого легковажного священнослужителя, вказав шлях покути — Микола Далекий, По живу і мертву воду, 1968.
4. Раптом Хапай-Коровай схопив приреченого за руку, потяг його в куток і сказав: – Сповідайся мені в усіх своїх гріхах, а я перекажу все священикові, і він дасть тобі відпущення, а якщо накладе яку покуту, я відбуду її за тебе — Оноре де Бальзак, Шуани, або Бретань 1799 року, переклад Тамари Воронович, 1976.
5. – В міру терпіння твого, – сказав жорстко, чітко й неголосно Єремія, – навів бог на тебе покуту, щоб ти очистивсь, як золото у вогні — Валерій Шевчук, На полі смиренному, 1990.
Спробуйте LanguageTool
Покращуйте свої тексти миттєво
- Перевіряє граматику та стиль української мови
- Працює на майже будь-якому веб-сайті (Gmail, Facebook, Twitter)
- Реєстрація не потрібна
Спробуйте LanguageTool
Покращуйте свої тексти миттєво
- Перевіряє граматику та стиль української мови
- Працює на майже будь-якому веб-сайті (Gmail, Facebook, Twitter)
- Реєстрація не потрібна